1.Різноманітні прикраси, як чоловічі, так і жіночі, були не тільки предметами гардероба,
а й витворами народного мистецтва. Упродовж багатьох років прикраси змінювалися за
формою, матеріалом, кольором, значенням.
Чоловічий одяг прикрашали зазвичай вишивкою: вишивали сорочки, пояси, жупани,
головні убори і навіть чоботи. Традиційними жіночими українськими прикрасами є намиста,
дукачі, салби, дукати, пацьорки, згради, ґердани та інші . Жінки одягали їх як на свята, так
і в будні. Чим
більше нагрудних прикрас було в жінки, тим заможнішою вона вважалася.
. Традиційні українські прикраси: коралове намисто;
срібні дукачі; бурштинове намисто; баламути; скляне
намисто; бісерні силянки; ґердан
На території сучасної України бісер був поширений ще за часів Київської Русі.
Підтвердження цього знаходять як у письмових джерелах, так і в археологічних розкопках.
Бісер і скляне намисто були відомі нашим предкам не тільки завдяки торгівлі з Візантією
та країнами Близького Сходу. Різні прикраси, знайдені під час розкопок поховань IX—XII
століть, свідчать про розвиток виробництва скла на Русі. Але найбільш значного поширення
в Україні
бісер набув у кінці XVIII — першій половині XIX століття.
Із появою в XIX столітті промислових технологій
виготовлення скляних виробів популярність бісеру значно поширилася. Бісерні
прикраси цієї епохи, що збережені в музейних колекціях, свідчать про високий
рівень розвитку технологій, а їх орнамент і палітра відображають регіональні
художні особливості. До початку XX століття прикраси з бісеру стають важливою
складовою національного костюма західних регіонів України, а також окремих сіл
Східного Полісся й Середнього Подніпров’я. В ансамблі одягу вони виконують
декоративну функцію, а також є ознакою віку й суспільного становища особи.
Серед українських прикрас із бісеру особливо слід
виділити ґердани. Вони надзвичайно красиві та різноманітні за орнаментом та
колористикою. Ґердан являє собою ткану нагрудну прикрасу у вигляді двох смужок
бісеру, які спереду з’єднані медальйоном. Одягають ґердан через голову. Раніше
цю прикрасу носили як жінки, так і чоловіки. Сьогодні ґердани є переважно
жіночою прикрасою, але поступово відроджується традиція носіння ґерданів
чоловіками.
Орнаменти на ґердані зазвичай узгоджували з вишивками певної місцевості на сорочках.
Фонову частину стародавніх ґерданів на Косівщині робили з бісеру білого кольору.
Білий колір вигідно підкреслював виразність окремих мотивів і елементів узору —
хрестиків, кіл або ромбів. Схарактеризувати вироби Снятинського району можна поєднанням
таких кольорів: зеленого, блакитного, білого і жовтого. Яскрава зелень у рослинному
орнаменті притаманна
Буковині.
Під час виготовлення ґерданів використовують різні кольори, добираючи їх відповідно до
орнаменту та одягу, з яким планується
носити прикрасу.
Із давніх-давен бісерні прикраси були оберегами. Вважали, що навіть «лихе око» насамперед
зупиниться на яскравому ґердані. За традицією майстер не розпочинав роботу з бісером у
поганому настрої, щоб не передати своїх турбот на чутливий до енергетики бісер, а через нього
і на інших
людей.
• зв’язати контрольний зразок;
• виготовити деталі виробу за описом, ескізом або креслеником;
• оздобити деталі виробу;
• з’єднати деталі в’язаного виробу;
• провести остаточну обробку виробу.
3. Правила техніки безпеки :
Виходячи з опрацьованого матеріалу у зошиті зробіть на основі обраних вами моделей -аналогів
Закінчивши вишивати картину-панно її перуть (, сушать у горизонтальному положенні, прасують зі зворотнього боку через тканину і заправляють у рамку. Вишиті картини можна вставляти у рамки як зі склом, так і без скла. Від цього буде залежати і наступний догляд за виробом.
• Голки та шпильки зберігати в спеціальній коробці або подушечці.
• Забороняється залишати голку без нитки.
• Забороняється вколювати голку в робочий одяг.
• Забороняється використовувати тупі, іржаві голки.
• При необхідності працювати з наперстком.
• Забороняється підносити голку та ножиці до очей.
• Ножиці слід класти зімкнутими лезами, направленими від себе.
• Після закінчення роботи прибрати,своє робоче місце; інструменти покласти в спеціальну коробочку.
Завдання уроку:
-
обрати конструкційні матеріали для виготовлення виробу.
-
обрати технологію виготовлення виробу та виготовити
виріб.
- зробити розрахунок орієнтовної вартості виробу
Завдання виконати у зошиті.
Організація робочого місця під час вишивання
Перед тим, як почати вишивати виріб, необхідно правильно підібрати інструменти та матеріали і розмістити їх так, щоб не витрачати час і сили на непотрібні рухи.З правого боку на столі повинні знаходитися такі інструменти: подушка з голками та шпильками, ножиці, нитки, наперсток, нитковдівач, а зліва - ті, які можуть знадобитися в процесі роботи: сантиметрова стрічка, загостре¬ний кілочок, п'яльця, міліметровий папір, калька, копіювальний папір.
Посередині столу повинне бути вільне місце для розкладання вишитого виробу.
Санітарно-гігієнічні вимоги при вишиванні
• Вишивати треба в добре провітреному приміщенні, при достатньому денному чи електричному освітленні.• При довготривалому вишиванні вишивку необхідно зберігати в куску білої тканини або в білому полотняному мішечку.
• Під час вишивання необхідно сидіти прямо, притулившись до спинки крісла, не нахиляти низько голову.
• Працюючи, роботу слід тримати на відстані 25-30 см від очей.
• Через кожні 40-50 хвилин роботи необхідно робити перерву на 10-15 хвилин, щоб не втомлювались очі.
• Для зручності під ноги можна поставити низький ослінчик або спеціа¬льну підставку.
• При роботі з п'яльцями треба слідкувати за правильною постановкою рук.
Правила безпечної роботи під час вишивання
• Надіти робочий одяг.• На робочому місці розмістити інструменти, матеріали та пристосування, необхідні для вишивання.
• Голки та шпильки зберігати в спеціальній коробці або подушечці.
• Забороняється залишати голку без нитки.
• Забороняється вколювати голку в робочий одяг.
• Забороняється використовувати тупі, іржаві голки.
• При необхідності працювати з наперстком.
• Забороняється підносити голку та ножиці до очей.
• Ножиці слід класти зімкнутими лезами, направленими від себе.
• Після закінчення роботи прибрати,своє робоче місце; інструменти покласти в спеціальну коробочку.
Влітку, коли неймовірна кількість ягід і фруктів ми повинні знати наперед, які ягоди і фрукти слід включити в свій раціон, щоб отримати здорову і сяючу шкіру Заповнити таблицю : ( у робочому зошиті)
Шкірний покрив на руках тонкий, має вкрай мало потових і сальних залоз, і тому схильний до сухості. А якщо додати постійний контакт з речовинами і рідинами, в тому числі і агресивними, а також часту травматизацію, то стає зрозуміло чому шкіра рук вимагає регулярного догляду.
Основні Правила Догляду За Руками
Щоб шкіра рук була оксамитовою і виглядала молодо до похилого віку, доглядати за нею потрібно змолоду і незважаючи на пору року. Деякі доглядові заходи за шкірою тильної сторони кистей і пальців потрібно робити щодня, а деякі періодично – 1 раз в 2-3 тижні.
Перелічимо основні правила догляду за руками:
- Руки миють тільки теплою водою. Мило краще вибирати натуральне, що не містить інших добавок крім гліцерину. Після миття шкіру рук потрібно ретельно висушувати, бажано не електро-, а тряпчаними або паперовими рушниками. В іншому випадку гідроліпідний баланс дерми може бути порушений.
- Домашню роботу із застосуванням побутової хімії виконують виключно в захисних рукавичках.
- Спиртові антисептики для дезінфекції шкіри рук повинні містити спеціальні пом'якшувальні аромати, наприклад, в антисептику Календула крім 70-градусного спирту є гліцерин і ефірне масло календули. Користуватися спиртовими антисептиками потрібно не дуже часто, а в разі потреби, так як спирт руйнує природний захисний шкірний бар'єр на кистях. Якщо є можливість помити руки з милом, то краще скористатися таким очищенням рук від бактерій, вірусів і грибків.
- Вода, навіть без мила або інших речовин, швидко руйнує найтоншу гідроліпідну мантію на шкірі рук, викликаючи її сухість. Тому зволоження бажано робити після кожного миття рук, але 2 рази в день – обов'язково: після ранкового гігієнічного душу і безпосередньо перед відходом до нічного сну. Креми, денний і нічний, підбираються залежно від віку і під тип шкіри рук.
- Влітку шкіру рук потрібно захищати від ультрафіолету, застосовуючи spf-крем, а взимку користуватися більш щільними кремами + надійно захищати руки від морозів рукавичками або рукавицями.
- Під час манікюру слід приділяти особливу увагу обробці та догляду за кутикулами, при необхідності користуватися спеціальними живильними оліями і лаками для нігтів. Без таких процедур пальці, та й кисті в цілому, виглядають недоглянутими.
- Щоб шкірний покрив був пружним йому потрібні колаген та еластин. Для нормального вироблення цих речовин і підтримки нормального тонусу шкіри необхідно:
- дотримуватися норми добового споживання чистої питної води;
- стежити, щоб в меню була достатня кількість білка;
- приймати вітаміни А, В1, В7, С, D, E, а також комплексні біодобавки з такими амінокислотами як аргінін, гліцин, пролін, метіонін, лізин, треонін, тирозин;
- періодично робити шкірі рук очищаючі процедури, ванночки, маски.
- Доглядові засоби краще купувати не від різних виробників, а від одного. Ще краще, якщо вони будуть входити в одну лінійку обраного бренду.
В цілому ж грамотний догляд за шкірним покривом рук включає в себе комплекс з 4 видів процедур: зволоження, живлення, відлущування і захист.
Що Потрібно Робити Щодня
Зволоження відноситься до процедур догляду за руками, які потрібно робити кожного дня. Крім цього денні різновиди кремів для рук крім зволоження ще й володіють захисним ефектом, запобігаючи випаровування вологи, а нічні креми – активно живлять шкіру.
Зволоження
Підтримувати в ідеальному стані шкіру рук протягом дня допоможе крем або гель, до складу якого входять гліцерин, гіалуронова кислота, сечовина, алое вера. Наносити такий засіб на шкіру потрібно в невеликій кількості, але якомога частіше. Так що купуйте відразу кілька однакових упаковок такого зволожуючого денного засобу: для ванної кімнати, для туалетного столика, для автомобільного бардачка, для шухляди робочого столу, для сумочки, для похідної косметички з гігієнічними засобами для і після душу в тренажерному залі.
Наносити зволожуючий крем фахівці радять, втираючи його інтенсивними рухами подушечками пальців іншої руки, рухаючись від кінчиків пальців до зап'ястя так, ніби допомагаєте натягнути на кисть дуже, дуже тугу рукавичку. Влітку користуйтеся денним зволожуючим кремом з УФ-фільтром і силіконом, а взимку – з термозахистом.
Додатковий Догляд Під Час Сну
Підбираючи доглядовий нічний засіб для рук і користуючись ним, дотримуйтеся наступних правил:
- не застосовуйте денний крем на ніч, а нічний вдень – навіть майже при однаковому складі, формула денних засобів дозволяє їм ефективно вирішувати завдання зволоження, живлення і захисту, а нічні «заточені» на живлення, детокс і відновлення;
- не користуйтеся нічними кремами з ретинолом або АНА в денний час – ці речовини стануть причиною появи на шкірі пігментних плям;
- знімайте/промокайте надлишки нічного крему паперовою серветкою, так як нанесення надмірної кількості нічного крему на руки може порушити гідроліпідний баланс шкіри.
Відкрита кватирка, зволожувач повітря, ортопедичний матрац, анатомічна подушка, темрява і тиша в спальні, а також тривалість нічного сну до 8 годин, частина з яких повинна обов'язково припадати на період з 00:00 годин до 4:00 – запорука якісного сну, під час якого регенерація шкіри відбувається в 8 разів ефективніше.
Що Потрібно Робити Раз В 2-3 Тижні
Деякі процедури для шкіри рук робити щодня шкідливо, а ось 1 раз 2-3 тижні – обов'язково.
Відлущування
Пілінг краще робити не фізичний – за допомогою скрабу, а хімічний – засобом-ексфоліантом для відлущування з AHA, BHA, гліколевою, молочною та/або саліцилової кислотою. На відміну від грубого впливу скрабу, який викликає замкнуте коло огрубіння шкіри, змушуючи користуватися скрабом все частіше, хімічний пілінг м'якше впливає на шкіру: не віддирає, а розчиняє змертвілий епідерміс.
Щоб уникнути появи пігментації пізньою весною і влітку процедури відлущування краще робити 1 раз в 3 тижні, а взимку можна й частіше, в тому числі побалувати шкіру рук професійним салонним пілінгом.
Манікюр
Якісний, без декоративного покриття манікюр – один з головних показників жіночої доглянутості. Для домашнього доглядового манікюру рекомендується наступний порядок:
- 20-хвилинна тепла ванна для рук з сіллю і йодом або лимонним соком (на 0,5 л води – 5 чайних ложок солі + 10 крапель йоду або сік половини лимона).
- Процедура відлущування за допомогою хімічного пілінгу.
- Обробка шкіри засобом для видалення кутикули.
- 3-хвилинний масаж нігтьових пластин із застосуванням спеціальної олії для нігтів.
- Інструментальна обробка кутикули паличкою, щипцями або фрезером.
- Ополіскування рук водою.
- Обробка нігтів пилочками.
В кінці манікюру руки ополіскуються водою, висушуються і обробляються поживним засобом.
У зошиті дати відповід і на запитання. :
За даними зразками зробіть розрахунок вартості власного проєкту у зошиті
Контроль
якості виробу
Кожен виріб має свої
особливості, які його характеризують. Але завжди обов’язковим є те, що розміри
виготовленого предмета повинні відповідати його кресленню. Залежно від способів
обробки та властивостей матеріалу допускається деяке відхилення розмірів від
тих, що вказані на графічному документі. Якщо допуск окремих деталей перевищує
певні встановлені норми, то з них не можна виготовити якісний виріб, придатний
для його використання за призначенням.
Отже, у процесі технологічних
операцій необхідно обов’язково здійснювати контроль якості виробу –
перевірку відповідності розмірів, геометричної форми, інших ознак виробу тим,
що передбачені графічним документом (кресленням). При цьому слід звертати увагу
на точність обробки деталей, чистоту виробу, відсутність на ньому дефектів,
витрати матеріалу.
Одним із найголовнішим завдань
оцінки якості виробу є вимірювання різних його параметрів. Відомо, що
здійснювати цей процес можна тільки справним, не пошкодженим, добре
налагодженим інструментом.
Крім вимірювань, у систему
контролю на виробництві входять також порівняння виробу зі зразком – еталоном
виробу, випробування та дефектоскопія, для здійснення якої застосовують
спеціальні рентгенівські та ультразвукові прилади.
За часом проведення контроль
може бути: попереднім, поточним і заключним.
При виготовленні виробів
предметного середовища на виробництві здійснюються профілактичний,
приймальний, комплексний і спеціальний контролі.
Профілактичний контроль має на
меті попередження появи браку в процесі виробництва. Приймальний контроль
здійснюється з метою виявлення й ізоляції браку.
Комплексний контроль вирішує
обидва завдання: і профілактики, й приймання. Спеціальний контроль вирішує
специфічні завдання, наприклад, контроль експлуатації продукції тощо.
Працюючи над створенням конкретного об’єкта,
дизайнер переглядає всі можливі шляхи розв’язку проблеми, що проявляється у
вигляді набору образів майбутнього виробу — банку ідей та пропозицій. Проте,
мова тут іде не лише про можливі форми майбутнього виробу чи, наприклад,
проектування інтер’єру у вигляді замальовок чи ескізів, а й добір інших
конструкційних матеріалів, комбінації різноманітних ідей, зміни в кольорі,
варіанти компоновки складових частин виробу, товарного вигляду тощо. До такого
банку конструктор повертається протягом усього періоду роботи над проектом,
доповнюючи його і переглядаючи ті чи інші пропозиції для використання в роботі.
Наприклад, працюючи над інтер’єром кімнати, коли визначено кількість та
конструкцію меблів, коли образ і вигляд меблів став завершеним, дизайнер
переходить до виконання рисунків і креслень у масштабі, проробляє можливі
варіанти розташування окремих частин меблів — виконує компоновку. Варіанти
компоновок входять до банку ідей, як власне й сам ескіз, доповнюючи образ,
замальовки, креслення меблів тощо.
Отже, підсумовуючи, відзначимо, що головним
правилом створення банку ідей є: скопійовані або виконані власноруч рисунки,
замальовки, ідеї у вигляді записів — увесь обсяг накопиченої інформації, який
може стати в нагоді під час виконання наступних етапів проектування виробу, і
який необхідно зберігати та класифікувати.
З чого починають створення банку ідей? Як
правило, дизайнери використовують так звану клаузуру.
Клаузура
Клаузура – це великий аркуш паперу, на якому презентовані різноманітні
варіанти майбутнього виробу в загальному вигляді, з прорисовкою окремих частин чи деталей. Аркуш з клаузурою повинен мати завершену композицію стосовно виробу чи проекту в цілому. Під час такої роботи можна застосовувати будь-які зображувальні засоби – від власноруч виконаних малюнків та ескізів до кольорових і скопійованих зображень.
Під час створення клаузури проявляється творча фантазія дизайнера, вміння застосовувати зібрану інформацію про досліджувану проблему чи об’єкт проектування. Тому аркуш клаузури може містити зображення, які відображають асоціативні, фантастичні, природні аналогії, якими користується дизайнер чи скопійовані рисунки, фотографії з інших джерел. Дизайнер може коротко відобразити суть ідеї з відповідними написами, запитаннями, декількома варіантами розв’язків проблеми тощо.
Отже, банк ідей та пропозицій має складатись з комплексу інформації, яка стосується об’єкту проектування і відповідає за змістом та кількістю певному етапу проектування виробу. Проте для загального випадку, з метою класифікації зібраної інформації, структуру банку ідей можна представити у вигляді наступної схеми:
Практична
робота
Складання ескізу виробу
Завдання 1. Поміркуйте над
образом майбутнього проекту. Використовуючи клаузуру, покажіть можливий образ
вашого виробу з докладною прорисовкою всіх конструктивних елементів та основних
ідей проекту.
Бажаю успіхів.
- Екологічна оцінка виробу.
- Проведення міні - маркетингових досліджень, спрямованих на вибір об'єкта проектування та доцільність його виготовлення.
- Опис зовнішнього вигляду та конструкції проектної моделі.
- Економічне та екологічне обґрунтування доцільності виконання проекту.
- Виготовлення об'єкта проектування, дотримання правил безпечної праці під час роботи.
- Визначення проблеми, яка спонукає до роботи.
- Постановка мети й завдань проекту.
- Презентація виготовленого виробу чи проекту в цілому.
- Створення клаузури виробу.
- Виконання економічних розрахунків собівартості та прибутковості виробу.
- Підбір відповідних конструкційних матеріалів, інструментів та обладнання для роботи.
- Аналіз власної діяльності на кожному з етапів проектування та підведення відсумків роботи над проектом.
- Складання технологічної карти на виготовлення виробу.
- Підготовка історико - технічної довідки про об'єкт проектування
- Розробка конструкторсько - технологічної документації, необхідної для виготовлення виробу.
- Визначення оптимальної технології виготовлення проектного виробу.
- Обґрунтування вибору кращої ідеї для реалізації проекту на основі проведених досліджень
- .
Опорядження виробу
Перед тим, як декорувати приміщення новим, спеціально виготовленим для нього предметом інтер’єру або виробом, що раніше вже використовувався, але потребує внесення певних змін у свій зовнішній вигляд, необхідно здійснити опорядження його поверхні.
Опорядження виробу є одним із етапів технологічного процесу його виготовлення, під час якого йому надається гарного зовнішнього вигляду. Без цього етапу предмет буде здаватися незавершеним, а іноді взагалі може втратити своє функціональне призначення. Вироби, які створюють предметне середовище приміщень різного призначення, можуть бути виготовлені з різних матеріалів. Відповідно способи їх опорядження теж матимуть свої особливості.
Як відомо, опорядження виробів з тонколистового металу та дроту здійснюють шліфуванням, поліруванням та, за необхідності, фарбуванням.
Вироби з деревини теж можна шліфувати та полірувати, щоб надати їм привабливого вигляду й виділити текстуру. При опорядженні виробів із деревини досить часто на них наносять прозоре й непрозоре покриття.
Щоб покращити декоративні якості виробів з деревини, застосовують імітаційне опорядження різними барвниками (для підсилення їх кольору), аерографією (для створення нової структури деревини), текстурними папером, тканиною, полівінілхлоридною декоративною плівкою з наступним ламінуванням, декоративним пластиком (для імітації бажаної структури деревини). Також можна виконати спеціальне опорядження деревини під метал. Для цього використовують олово, цинк, свинець, мідь, латунь, алюміній, бронзу у вигляді дроту діаметром 1…2,5 мм. Дріт закладають у металізатор, де він плавиться і в рідкому стані розпилюється на деревину. Після шліфування і полірування металізоване покриття стає блискучим.
Види декорування виробу
Чудовою можливістю змінити знайомий вигляд виробу інтер'єрного призначення є його декорування. Декорування приміщень – це практично найактуальніша проблема на сьогоднішній день. Основна мета декорування – це досягнення естетичної єдності опорядження приміщення, меблевого оздоблення і декоративних аксесуарів.
Зовсім необов'язково, щоб предмети інтер'єру були дорогими й новими. Завершити їх оформлення може допомогти декоратор – художник, який спеціалізується на декоруванні різних поверхонь та предметів. Кожен декоратор може з будь-якої, на перший погляд, непривабливої речі, зробити неповторну деталь інтер'єру.
Але багато хто сьогодні вибирає хенд-мейд – декор, що зроблений своїми руками. Він у багато разів більш цінний і дорогий серцю, ніж декор найвідомішого дизайнера. Своїми руками можна зі звичайних речей створити оригінальний годинник, витончену люстру, дизайнерський столик, підставку ручної роботи, неповторні штори, фото-рамки тощо. Для ручного декорування виробів можна вибрати будь-який із його видів. Це можуть бути як традиційні види художньої обробки матеріалів, з яких виготовлені предмети інтер’єру, так і менш властиві їм види декорування. Розглянемо найбільш поширені з них.
Традиційно вироби декорують елементами художньої обробки матеріалів. Зокрема, декорувати предмети з деревини можна випалюванням (пірографія, піротипія), мозаїкою (інкрустація, інтарсія, маркетрі)або різьбленням (плоско-рельєфне, рельєфне, прорізне, об`ємне або скульптурне).
До найпоширеніших видів декорування виробів з металу належать: карбування, інкрустація, тиснення (штампування).
Одним із досить простих видів декорування є нанесення на поверхню малюнка або орнамента за допомогою трафарету (рис. 7.13). Цей метод прикрашання інтер’єру є дуже популярним у Європі. Спеціальне лекало або трафарет можна придбати в звичайному будівельному магазині або виготовити самостійно і за його допомогою оригінальний малюнок можна нанести на будь-який виріб предметного середовища (корпусні меблі, посуд) або, навіть, на стіну.
Так само просто декорувати поверхні предметів розписом або аплікацією (залежно від умінь і бажаного ефекту). Така техніка буде чудово виглядати й щодня радувати око. Якщо розпис виконати досить складно, бо він вимагає певних навичок, то з аплікацією впорається навіть дитина, основне – вибрати потрібний малюнок і підібрати колір.
Одним з найкращих рішень при декоруванні скляних поверхонь, наприклад, дверей є використання вітражів, які зараз у моді. У звичайній квартирі вітражі для дверей краще підбирати з цікавим, але не занадто яскравим малюнком. Двері вітальні, наприклад, може прикрашати вітраж, на якому зображений квітучий сад. Двері спальні будуть гарно виглядати, якщо на вітражі будуть зірки й місяць. Двері в кухню може прикрашати вітраж із зображенням багатого столу, фруктів тощо.
Останнім часом стало дуже популярно декорувати меблі, посуд та інші предмети інтер’єру за допомогою декупажа. Цей вид декорування доступний абсолютно всім і, разом з тим, може перетворити звичайну пусту пляшку, стару тарілку або кавовий столик у витвір мистецтва.
Часом нам дуже шкода розлучатися зі старими меблями, крім того, це зовсім необов'язково робити. До видів декорування, які надають старим меблям й іншим речам нового життя, можна віднести покриття предметів або їх частини емаллю. Вона наноситься безпосередньо на їх поверхню без попередньої підготовки. Найчастіше цей вид декору використовується тоді, коли треба приховати якісь недоліки. Популярним є також патинування – це такий декоративний прийом, синонімом якого є імітація зістареного матеріалу. Робиться це за допомогою нанесення спеціального синтетичного матеріалу (патини), у результаті чого з'являється ефект окислення, потертості, характерних для антикварних меблів.
За допомогою цієї техніки можна зістарити фарбовані або лаковані вироби. Особливий, святковий вигляд надає таким речам позолота. Вона наноситься шляхом використання спеціальної позолоченої фольги (сусальне золото) або бронзового порошку. За подібною технологією здійснюється не тільки золочення, а й сріблення поверхонь різних предметів. Такий метод, до того ж, захищає дерев'яні вироби від гниття, а металеві від корозії. За його допомогою можна приховати відколи, подряпини тощо.
Сьогодні все частіше інтер'єр декорують текстилем, завдяки його екологічності та безпеці. За допомогою тканин можна створити неповторну атмосферу затишку і комфорту, яка буде виглядати дуже стильно.
Домашній текстиль може або контрастувати з основними кольорами інтер'єру, або нюансно доповнювати їх. Головне, щоб вибрані кольори поєднувалися між собою. Тканина в елементах декору може бути як однотонною, так і з малюнком. До того ж її можна розписати власноруч і отримати оригінальну чудову річ в одному екземплярі.
Мозаїка – це такий вид декорування, який використовується не тільки на поверхнях з деревини. Нею можна прикрашати будь-що в своїй оселі, включаючи стіни, двері, підвіконня. Це дуже просто і цікаво, при цьому можна створити свій власний, неповторний візерунок з битих черепків посуду, шматочків скла та кахельної плитки.
Ідей, як краще декорувати приміщення, існує чимало. Однією з кращих, поза всяким сумнівом, є ідея декорувати приміщення за допомогою кімнатних рослин. Вони роблять приміщення обжитим і при цьому виділяють кисень, поглинаючи вуглекислий газ. Квіти можна кріпити на стінах, ставити на підвіконнях, підлозі, прикрашати ними столи, тумбочки, створювати з них куточки природи, зонувати ними приміщення.
Отже, декорування предметів інтер’єру власними руками є досить продуктивним, і в той же час, цікавим заняттям. Важливо тільки пам'ятати, що для створення гармонійного простору, в одній кімнаті має бути не більше п'яти предметів, які акцентують на собі увагу.
Контроль якості виробу
Кожен виріб має свої особливості, які його характеризують. Але завжди обов’язковим є те, що розміри виготовленого предмета повинні відповідати його кресленню. Залежно від способів обробки та властивостей матеріалу допускається деяке відхилення розмірів від тих, що вказані на графічному документі. Якщо допуск окремих деталей перевищує певні встановлені норми, то з них не можна виготовити якісний виріб, придатний для його використання за призначенням.
Отже, у процесі технологічних операцій необхідно обов’язково здійснювати контроль якості виробу – перевірку відповідності розмірів, геометричної форми, інших ознак виробу тим, що передбачені графічним документом (кресленням). При цьому слід звертати увагу на точність обробки деталей, чистоту виробу, відсутність на ньому дефектів, витрати матеріалу.
Одним із найголовнішим завдань оцінки якості виробу є вимірювання різних його параметрів. Відомо, що здійснювати цей процес можна тільки справним, не пошкодженим, добре налагодженим інструментом.
Крім вимірювань, у систему контролю на виробництві входять також порівняння виробу зі зразком – еталоном виробу, випробування та дефектоскопія, для здійснення якої застосовують спеціальні рентгенівські та ультразвукові прилади.
За часом проведення контроль може бути: попереднім, поточним і заключним.
При виготовленні виробів предметного середовища на виробництві здійснюються профілактичний, приймальний, комплексний і спеціальний контролі.
Профілактичний контроль має на меті попередження появи браку в процесі виробництва. Приймальний контроль здійснюється з метою виявлення й ізоляції браку. Комплексний контроль вирішує обидва завдання: і профілактики, й приймання. Спеціальний контроль вирішує специфічні завдання, наприклад, контроль експлуатації продукції тощо.
Догляд за виробами інтер’єрного призначення
Час, у продовж якого нам будуть служити предмети інтер’єру, в першу чергу, залежить від ступеня догляду за ними та заходів, які вживаєлюдина, щоб зберегти їх у відмінному, незіпсованому стані.
Для цього необхіднослідкувати за тим, щоб на кольорові вироби та їх незахищені відповідним покриттям деталі не потрапляли тривалий час прямі сонячні промені.
Предмети не повинні контактувати в приміщенні з сирими або мокрими поверхнями та з іншими шкідливими середовищами. Бажана вологість місця розташування виробів допускається в межах не більше 65%. Для підтримки оптимальної вологості в приміщенні можна використовувати осушувачі й зволожувачі повітря. Слід звернути увагу на той факт, що меблі, подушки й інші предмети необхідно періодично провітрювати.
Різкий перепад температур також може серйозно вплинути на стан виробів предметного середовища. Фахівці стверджують, що вони не повинні бути розташовані менш, ніж на один метр від джерела світла і тепла. Прийнятна температура в цьому випадку може коливатись від десяти до двадцяти п'яти градусів вище нульової позначки. Не можна ставити на меблі гарячі чашки з чаєм, розпечені праски та інші предмети. Виняток становлять меблі зі спеціальними стільницями. Слід уникати негативних тривалих сторонніх впливів з боку потужних ламп накалювання, неекранованих мікрохвильових випромінювачів.
Усі деталі виробів предметного середовища, що виготовлені з твердих матеріалів, необхідно своєчасно протирати. Доглядати за такими поверхнями, як правило, можна м'якими вологими тканинами, поролоновими губками або спеціальними меблевими щітками (можна з використанням належних миючих засобів). Дзеркало чистять ватою, змоченою в спиртовому розчині. Коли вся поверхня буде очищена, рекомендується протерти куточки ваткою, накрученою на сірник. Після цього потрібно ретельно протерти скло паперовою серветкою. Але зараз у продажу є велика кількість побутової хімії для миття дзеркал, до складу яких входить нашатирний спирт. Такі засоби істотно полегшать догляд за скляними й дзеркальними предметами інтер’єру.
Для того, щоб м’які предмети інтер’єру прослужили досить тривалий час теж слід дотримуватись елементарних правил по догляду за ними.
Перше й найголовніше правило – регулярне чищення їх пилососом, а також захист від механічних пошкоджень, розломів кріпильних матеріалів і розриву матеріалів, якими вони покриті. Шкіряні вироби достатньо час від часу протирати вологою ганчіркою.
Практична робота 1. Доробляємо обраний виріб ( якщо потрібно)
2. Робимо опорядження , якщо потрібно.
Готуємо виріб до презентації.
До зустрічі.
07.04.2020.
Продовжуємо працювати над темою " Виготовлення предмету декоративно- ужиткового мистецтва. Виконання технологічних операцій відповідно до обраного виробу та техноллогій його виконання"
Отже, продовжуйте виготовлення обраного вами виробу.
Чекаю щовівторка фото з черговою долею виконаної роботи у Вайбер 0963356714.
Немає коментарів:
Дописати коментар